Під завершення 2019 року у Медвежі відбулися неординарні події – святкування півтисячолітнього ювілею села. Програма святкових заходів була запланована на три дні. Розпочалося святкування 19 грудня на храмове свято святого Миколая з подячної святої літургії у церкві села, яку очолив ректор Дрогобицької духовної семінарі отець Мирон Бендик. Йому співслужили отці Михайло Коліщак, Мирослав Соболта , Петро Гром, Андрій Сов’як з Дрогобича, Олег Кекош з Лішні, Станіслав Дацько з Ступниці, Степан Гладьо з Брониці та парох Медвежі отець Євгеній Вороновський. У виголошеній проповіді о. Мирон Бендик зазначив, що на протязі цих п’ятсот років історію села творили його люди і вона буде мати своє продовження, якщо нові покоління медвежан будуть продовжувати робити добрі діла у цьому Богом даному куточку землі. По завершенні Богослужіння отець- ректор озвучив текст та вручив грамоти правлячого архієрея Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ кир Ярослава Приріза, якими владика відзначив багатолітнього пароха Медвежі отця Михайла Коліщака, сільського голову Степана Коваля, мирян Марію Гриник, Любов Чепіль, Станіслава Карпенка, Юрія Мацигіна, Андрія Веселого за їх працю у розбудові парафіяльного і громадського життя села.
Опісля процесія з церковними хоругвами, прапорами держави і громади рушила у бік розташованого поруч з церквою скверу Пам’яті, де відбулося його відкриття та освячення пам’ятного знаку «Медвежанам – борцям за волю України». Чин освячення виконали присутні на святі отці.З вітальним словом до чисельно зібраних біля пам’ятного знаку медвежан та гостей громади села, серед яких були представники обласної і районної ради, райдержадміністрації, сільські голови, представники громадських організацій, представники підрядної організації, звернувся сільський голова Степан Коваль. У своєму виступі він зокрема зазначив, що історія Медвежі – це частинка історії України, історії нашого краю.Медвежани ніколи не стояли осторонь подій боротьби за волю. Тільки у ХХ столітті на жертовник нації скла свої життя щонайменше 105 жителів села (переважно молодь), з них: 5 у Першу світову війну, 16 стрільців УСС-УГА, 15 у Другу світову війну, 30 вояків ОУН-УПА, 26 жертв більшовицького терору, 13 загиблих при не цілком з’ясованих обставинах. Як образно висловився голова села, -це наша Небесна сотня. Можливо, з огляду на ці жертви, всі семеро медвежанських хлопців разом з парохом села капеланом отцем Михайлом, які пройшли пекло теперішньої війни з російським агресором на Сході України, повернулись додому живими. Промовець наголосив, що надзвичайно актуальним для нашого народу було і є питання збереження національної пам’яті. Особливо швидкими темпами цю пам’ять затирає сучасний глобальний світ.Тому тільки через збереження пам’яті про свій родовід, свою історію маємо шанс зберегти свою національну самобутність, самоідентичність, зберегти себе як націю.
У час українського національного відродження на початку 90-их років ХХ століття членами сільського осередку Просвіти на чолі з п. Марією Гриник було зібрано багато матеріалів, спогадів очевидців з історії села, які лягли в основу її книжки «Для пам’яті поколінь» та однойменного документального фільму режисера Анатолія Цимбала. Саме у цьому періоді виникла ідея вшанувати пам’ять полеглих та безвісти пропалих медвежан у боротьбі за волю України, спорудивши їм пам’ятник. У 1999 році цю ідею втілив у ескізному проекті виходець з села, художник, доцент Львівської академії мистецтв світлої пам’яті Степан Лужецький.
У 2000 році рішенням сільської ради було створено оргкомітет з спорудження пам’ятника, який очолив сільський голова Степан Коваль. У 2008 році при підтримці родини Лужецьких ПП «Універсал Проект» м. Львів (п. Василь Князик) розроблено робочий проект пам’ятного знаку, який через світову економічну кризу, що розпочалася у тому році, не вдалося реалізувати. Після початку російсько- української війни у 2014 році сільською радою з метою збереження історичної пам’яті було прийнято рішення про створення скверу Пам’яті , на території якого передбачалось спорудження уже згаданого пам’ятного знаку «Медвежанам – борцям за волю України».Також оновлено склад оргкомітету, співголовою якого обрано адміністратора парафії о. Михайла Коліщака.
Цікава історія місця, вибраного під сквер. До 1948 року тут знаходилась плебанія, де з 1920 року проживав отець Йосиф Мизь з дружиною Казимирою – сподвижники просвітництва у громаді. З ними у дитинстві проживали онуки Богдан та Роман Жеплинські – борці за волю, в’язні сибірських таборів, бандуристи, кобзарознавці, визначні громадські діячі. На місці зруйнованої комуністичною владою руками наших людей плебанії було споруджено колгоспний тік, склади мінеральних добрив,отрутохімікатів, залишки яких проіснували до 1998 року.Із споруд колишньої плебанії уціліла тільки криниця, вода у якій досі непридатна для пиття через підвищений вміст нітратів.
Реалізація проекту облаштування скверу Пам’яті стала можливою лише у 2018 – 2019 роках завдяки участі громади у обласному конкурсі проектів місцевого розвитку згідно відповідної програми Львівської обласної ради. Загальний обсяг освоєних ресурсів у рамках реалізації проекту становить 911, 9 тис.грн., зних: 399,8 тис.грн. кошти обласного бюджету; 311,9тис.грн. – районного;25,3 тис.грн.- сільського; 40тис.грн.- спонсорів; 55,6тис. грн. кошти членів громади; 79,3 тис.грн. нефінасовий внесок громади (роботи, матеріали, послуги). Розмір небюджетного внеску у реалізацію проекту складає 174,9 тис. грн. (19,2 % від загального обсягу освоєних ресурсів).
Символічними видаються такі факти. Камінні елементи, з яких споруджено пам’ятний знак, виготовлені у кар’єрі села Застіноче на Теребовлянщині. А батько згаданої медвежанської їмості Казимири Мизь Іван Хрущевський був першим бургомістром українцем м.Теребовлі. Спонсором проекту облаштування скверу і засновником підрядної організації ТзОВ «Брати», яка виконала будівельні роботи, є п. Андрій Веселий, що походить з патріотичної медвежанської родини і є далеким родичем полковника УСС провідника ОУН Андрія Мельника, мати якого родом з Медвежі.
Сільський голова від імені громади висловив подяку Львівській обласній раді і обласній державній адміністрації, Дрогобицькій районній раді і районній державній адміністрації, проектним і підрядним організаціям, усім добродійникам, серед яких найбільше приклалися ТзОВ «Медвежа Воля» (Карпенко С.А), ФОП Мацигін Ю.В., Лужецький Микола з родини січових стрільців (його стараннями облицьовано гранітними плитами підніжжя пам’ятного знаку та встановлено пам’ятну таблицю на місці зруйнованої плебанії), Хрунь Іван з Добрівлян(виготовив декоративні металеві елементи пам’ятного знаку), сусідній громаді села Ступниця, активу села і усім жителям Медвежі, які долучились до реалізації проекту. Він висловив сподівання, що сквер стане не тільки місцем для проведення різного роду патріотичних заходів, а й місцем відпочинку, насамперед дітей і молоді, які теж долучилися до облаштування території скверу. На завершення, як заклик до подальшої боротьби за зміцнення української державності, захист здобутої у кровавій борні волі, голова процитував слова Володимира Сосюри з поеми «Мазепа»,- «той не живе, хто жить уміє з душею чорною раба, життя – то вічна боротьба».
На відкритті Скверу Пам’яті мали слово заступник голови Дрогобицької райдержадміністрації Володимир Ханас, заступник голови районної ради Володимир Стецівка, син автора проекту пам’ятного знаку художник Ростислав Лужецькиий, депутат обласної ради Михайло Задорожний, від ради Дрогобицької Просвіти Костянтин Федьків, журналіст Роман Пастух.
Біля пам’ятника виступили учні Медвежанського НВК ім. Михайла Біласа. Діти з родин полеглих за волю України медвежан поклали квіти на камінну основу постаменту і подарували гостям свята виготовлених власними руками паперових ангеликів. Букети живих квітів до підніжжя пам’ятного знаку поклали ветерани ОУН-УПА, представники районної ради і райдержадміністрації, ТзОВ «Брати», Снятинської сільської ради.