20 грудня святкові заходи продовжились у залі Народного дому села відкриттям виставки творів народного художника України Михайла Біласа, яку репрезентували директор художнього музею М. Біласа у Трускавці п. Олена Білас – Березова та племінниця народного художника п. Юлія Пілат. Доречно зазначити, що Михайло Білас у дитячі роки проживав у Медвежі на лісничівці свого батька Якима Біласа, де у 2014 році встановлено пам’ятний знак до 90-річчя від дня народження художника. Саме з медвежанської землі, як стверджував сам Білас, він почерпнув енергію для своєї творчості. Пані Олена від імені музею подарувала Медвежанському НВК, який носить ім’я М. Біласа, банери з його короткою біографічною довідкою та фотокопіями окремих творчих робіт.
Опісля відбулася краєзнавчо- пізнавальна конференція з історії села Медвежа та околиць, на яку прибули вчителі історії навчальних закладів сіл, що межують з Медвежою. Модератором і доповідачем на конференції виступив Володимир Ханас, заступник голови Дрогобицької райдержадміністрації, історик за фахом. Пан Володимир опрацював багато давніх документальних джерел, у яких згадується Медвежа. Зокрема, цікаво було почути, що уже у 1392 році на цьому терені фіксуються окремі компактні садиби, т.зв. дворища. Село декілька разів було повністю зруйноване внаслідок набігів татар, і кожного разу після цього відроджувалось, відбудовувало свою церкву, яких у селі було чотири: Усікновення Голови Івана Предтечі (1565р.), Вознесіння Господнього (1650р.), святого Миколая (1800р.), новозбудована церква святого Миколая (1872р.), яка збереглася до наших днів. Версію заселення Медвежі з двох боків,- зі сторони Нагуєвич і зі сторони Лужка відстоював вчитель історії місцевої школи, співдоповідач на конференції Степан Чапля. Дискусія велася також довкола виникнення сільських присілків Солтиського Лану і Громадського Лану. Вчитель історії Ступницької школи Віталій Галів з поміж іншого озвучив версію можливого походження назви села від словосполучення медова вежа,- складених одна на одну колод- дуплянок, у яких розводили бджіл. Хоча найбільш вживаною є версія походження цієї назви від лісової тварини ведмідь (медвідь).Тут слід погодитись з твердженням Володимира Ханаса, що для отримання достовірнішої інформації щодо часу виникнення села та його назви необхідно вибудувати логічний ланцюг з багатьох задокументованих історичних фактів, ретельно проаналізувати місцеві топоніми, а це потребує скрупульозного дослідження, включно з археологічними розкопками.Тому на даний час найбільш вірогідною видається версія заснування села згідно королівського привілею 1519 року на волоському (звичаєвому) праві шляхом осадництвана річці Брониця (нині Медвежанка) під назвою Воля Лужецька. Таку назву давали поселенням із самоврядним статусом, жителі яких освоювали нові території і були звільнені від кріпосних повинностей. Означення Лужецька вказує на існуюче на той час поселення Лужок Долішній, неподалік якого було засноване село. У подальшому село згадується під назвою Медвежа Воля, Медвежа.
Дискусія з історії виникнення села та походження його назви плавно переросла у презентацію ювілейного видання книги п.Марії Гриник «Пресвятая Богородице, спаси нас», яка напередодні святкування вийшла друком у видавництві «Посвіт» у Дрогобичі. Це вже третя за ліком книжка відомої авторки, вчительки – просвітянки про Медвежу. Пані Марія коротко ознайомила присутніх із змістом книжки, яка складається із трьох основних частин : відомих в Україні і світі Богородичних ікон, матеріалів з церковного життя села останнього періоду (включно з періодом перебування УГКЦ у підпіллі), його звичаїв, обрядів та розповідей про учасників Революції гідності, учасників війни на Сході України із села Медвежа. Авторка висловила сподівання, що ця книжка стане у нагоді всім,хто цікавиться історією рідного краю, прагне духовного оновлення.
Поза межами запланованих ювілейних заходів була презентована ще одна цікава книжка «о. Михайло Жеплинський: служіння Богу та Україні», присвячена вшануванню пам’яті о. М. Жеплинського – зятя багатолітнього пароха Медвежі о. Йосифа Мизя, про якого вже згадується у цій публікації. Книга упорядкована членами родини отця Мизя на чолі з його онуком п. Богданом Жеплинським і вийшла у світ у 2019 році у видавництві «Растр-7» у Львові з нагоди відзначення 120-річчя від дня народження о. Михайла Жеплинського. У Медвежі книгу презентували її автори – упорядники правнуки отця Йосифа: Дарія Ковальчук і о. Тарас Жеплинський, які разом з правнучкою Наталією Боднарук та праправнуком Остапом Ковальчуком на запрошення громади завітали на ювілейні святкування до Медвежі. Один із розділів книги присвячений селу Медвежа, зокрема побуту родини отця Мизя на нашій парафії у першій половині минулого століття. У книзі також вміщена стаття Марії Гриник «Для села вона світила зіркою», опублікована у газеті «Галицька зоря» у 1993 році, про їмость Казимиру Мизь.
На присутніх цього дня у залі народного дому села Медвежа учасників зібрання чекала ще одна приємна несподіванка. До села прибув директор Львівської дирекції ДП «Укрпошта» п. Микола Ростов разом з керівником Дрогобицького поштового центру п. Ольгою Лужецькою, які здійснили процедуру погашення власної поштової марки, спеціально виготовленої до ювілею села із зображенням герба Медвежі. Марку наклеїли на виготовлений під це замовлення конверт із зображенням новозбудованого пам’ятного знаку «Медвежанам – борцям за волю України» і погасили печаткою Укрпошти та давньою печаткою громади Медвежі другої половини ХІХ ст. із зображенням ведмедя на ній. Печатку зберіг до наших днів відомий краєзнавець, заслужений вчитель, автор багатьох книг і публікацій з історії міст і сіл Дрогобиччини мешканець Старого Села п. Петро Сов’як. Факт погашення засвідчили своїми підписами на конверті Володимир Ханас, Степан Коваль та Микола Ростов. Усі учасники дійства отримали марку з конвертом як презент. Такі марки особливо поціновуються у середовищі нумізматів.
Опісля відбулася демонстрація відзнятого у 2002 році Анатолієм Цимбалом документального фільму за сценарієм Марії Гриник «Для пам’яті поколінь» про героїчні і водночас трагічні сторінки історії Медвежі, пов’язані з участю медвежан у повстанському русі, подіями кривавого більшовицького терору у селі. Затамувавши подих присутні у залі слухали розповіді учасників і очевидців цих подій. До слова, із 40 людей, свідчення яких задокументовано у фільмі, на сьогоднішній час у живих залишилося тільки троє. Відрадно, що дирекція НВК дала можливість цього дня стати учасниками перегляду фільму усім учням школи. Це для них був чудовий урок патріотизму, можливість діткнутися до живих сторінок історії села.
Безпосереднім учасником усіх проведених цього дня ювілейних заходів, був о. Євгеній Вороновський, який напередодні свята одержав парафію у с. Медвежа. Для нього це стало нагодою ближче познайомитись з історією села, його людьми.
